Pages Menu Запорожский областной благотворительный фонд «Гендер Зед»
TwitterRssFacebook
Categories Menu

04.07.2014

Марш рівності 2014: чи Україна матиме мудрість протистояти технології ненависті?

5197c60c432faКожен раз від російських новин та інтерв’ю Пуйла мені смердить катівнями НКВС 1937 року. І здається, що ми, прості і слабкі громадяни, маємо справу із нелюдською броньованою, тренованою і дуже винахідливою махіною. Мені стає моторошно і лячно, родова пам’ять і всі клітинки мої волають – тікай, якщо зможеш. Тож я маю вклонитися відважності активістів, які наважуються організовувати КиївПрайд і Марш рівності зараз, в момент максимального накалу «гебешної» ненависті.

Технологія розпалювання ненависті: репетиції

Перед тим, як прорватись на нашу землю сотнями автоматів, танків і БМП, російська державна та медійна система розпалює, вирощує та створює ненависть та зневагу. Робота із культивування ненависті по відношенню до частини громадян в Російській Федерації цілеспрямовано використовується як інструмент відволікання громадської уваги від проблем в державі та економіці ще із першої Чеченської війни.

Спочатку ростили ненависть за національною ознакою, що ставило під загрозу безпеку мільйонів громадян багатонаціональної імперії. Потім вороги народу були визначені із співробітників громадських організацій. Потім ненависть була спрямована на людей нетрадиційної орієнтації. І от тепер всі ми, українці, а говорячи мовою ненависті, «укри» та інші «бендерівці» стали мішенню.

Можна лише уявляти, як виглядають робочі плани ФСБ по кампанії формування стабільної ненависті.

Якщо опустити етап дослідження громадської думки, який допомагає визначити наступну жертву народної не-любові, то етапи кампанії виглядатимуть так:

1. Заміна нейтральних термінів на означення цієї групи населення на зневажливі, стигматизуючі, образливі. Навіть в нейтральних новинах за участі обраної мішені, ця соціальна група має визначатись як ворог, і то переможений, принижений. Найбільше до приниження придатний бандитський вуличний жаргон, тому обзивалки в ЗМІ формуються на основі таких тюремних і блатних клікух. Сподіваюсь, колись настануть мирні часи для філологічних досліджень цієї мови державної ненависті.

2. Формування викривленої реальності про небезпечність даної групи. Колись для підбурення погромів говорили про євреїв, які п’ють кров християнських немовлят. Зараз говорять про кавказців, які чинять насильство на вулицях російських міст, про остербайтерів, які забирають робочі місця. Такого самого рівня брехня в тому, що через правдиву інформацію про гомосексуальність, можливість інформаційного обміну чи показ позитивних образів гея може сформуватись гомосексуальна ідентичність у дитини. Цього ж рівня міфи про фашистський Майдан, про розгромлений Київ, про наркотичний чай і заробіток на Майдані, ну а потім фосфорні бомби, правий сектор на Донбасі навіть не варто переказувати. Спеціалісти, науковці, очевидці втомились заперечувати. Ця видумана реальність обростає якимись новими деталями, підробленими інтерв'ю чи перекрученими із ніг на голову даними.

3. Підтвердження офіційних новин через «неформальні» канали – знаменитості, церква, соціальні мережі, система агентів, які вкидають в масову свідомість окремі історії про чиюсь там сестру, у кого був саме такий досвід. Армія проплачених тролів створює в чатах уявлення, що всі так думають. В усіх чатах за певну винагороду ці псевдо-громадяни будуть бризкати ненавистю і вставляти в коментарі заготовлені пропагандистські тексти.

Для максимального ефекту необхідно підключити лідерів думки – відомих акторів, письменників, музикантів. Їх легко примусити підписати документ із державною позицією, а потім вже вони самі будуть від себе в ЗМІ формулювати нові аргументи за ненависть.

Ідеально, якщо вдається завербувати одного із представників спільноти, який готовий свідчити проти неї, промовляючи на свій манер розроблені тексти, і ще й показуючи, що ненависть стосується лише тої частини нації чи спільноти, яка висовується, опирається державі, намагається захистити свої права.

4. Законодавчі заборони на діяльність саме цієї групи населення чи прояви, які є ознакою її ідентичності. Так, приймаються заходи із контролю переміщення окремих громадян РФ, помітно неслов’янської зовнішньості. Приймаються закони, які де факто забороняють правозахисникам та журналістам говорити про гомосексуальність в нейтральному чи позитивному плані. Згадаєте мене, коли в РФ буде заборонено поєднання жовтого та блакитного кольорів в публічному просторі.

Таким чином в обраній спільноті ворогів народу вдається відсіяти «найбільш буйних», які готові захищати свої громадянські права. А решта тихенько ховається, максимально підтверджує свою лояльність режиму.

При цьому однакові законодавчі ініціативи одразу виникають в усіх навколишніх країнах – РФ, Україна, Вірменія, Казахстан, Молдова, Киргизстан. Публіці здається, що проблема дійсно стала актуальною для парламентарів всього регіону. А в реальності – агенти одної і тої служби подають переклади одного і того самого документа в парламенти країн, навіть не потрудившись узгодити їх із місцевими умовами. Таким агентом в Україні працює Вадим Колесніченко, який ініціював більшість законів ненависті, переписаних під копірку із російських.

5. На активістів нацьковуються нацистські бойовики, молодики, яких минулого року ми звикли називати «тітушками», але існувала ця бойова сила давно. В Москві групи неофашистів формувались за підтримки і захисту міської влади, у нас проросійські групи фашистів підтримувались через посольство та УПЦ МП. Метою цього прямого насильства є залякування, заганяння в підпілля, витіснення альтернативної позиції із медійного простору. На території РФ крім побиття та вбивства, використовуються всі методи тиску з боку державних органів, тиск на бізнес, родину, цькування через місцеву громаду. В Донбасі зараз українські активісти стали жертвами саме таких жорстоких технологій прямого фізичного знищення лідерів.

Кому вигідна ненависть до ЛГБТ?

Після цькування окремих національних груп ефесбешникам потрібна була нова група, яка не залишить нікого спокійним. І єдиною маргінальною групою в пострадянському просторі, щодо специфіки життя якої населення залишалось цнотливим і необізнаним, виявилась група гомосексуальних людей. На відміну від всього світу, на наших теренах панує абсолютно печерне знання про природу гомосексуальності. Дослідження не оприлюднювались, тема не існувала ніколи.

Допомогло і те, що протягом 15 років уже встигли з’явитись відкриті лідери цієї спільноти, які і змогли стати обличчям ворогів, на побиття яких можна нацьковувати фашистських молодиків.

Всі засоби підходять в ці гебешній пропаганді — перекручування фактів, створення паралельної реальності, де геї одразу виявляються педофілами і зоофілами. Той самий майстер офіційної ненависті Дмитро Кисельов проявив себе і в ставленні до ЛГБТ.

Це зараз про тролів і необхідну протидію їм з боку «диванної сотні» знають в Україні всі, а ще рік тому ті самі антибендерівські тролі тренувались на темі геїв. Кількість коментарів під будь-якою статтею виростала в сотні разів лише від одної згадки ЛГБТ.

У випадку боротьби проти гомосексуалів російський режим використовував дітей для прикриття, так само як у сучасній війні на Донбасі.

Законопроекти проти об’єктивної інформації про гомосексуальність обґрунтовувались необхідністю захисту дітей від пропаганди. Ну і старі та жінки активно беруть участь у прикритті цієї ненависті. Церква щодня проповідує ненависть із вівтаря, а потім виводить бабульок із іконами на священну боротьбу із грішниками.

Марш рівності 2014 має підтвердити наш ціннісний вибір

Зараз на війні гинуть люди. В першу чергу активісти Євромайдану, які пішли в Нацгвардію захищати Україну. Вони захищають завоювання Майдану від системи, в якій все за нас кимось вирішено, в якій проти громадянина може бути розпалена ненависть в угоду державним задачам.

Протистояння «гебешній імперії», її ненависті, брехні і пропаганді стало нашою головною ідеєю і повсякденністю. Ми на ділі вже кілька місяців доводимо, що для нас демократія і права люлини є понад усе.

Вже під час Майдану нам постійно проштовхували тему ненависті до ЛГБТ як червону ганчірку, сподіваючись, що вона розсварить активістів із правими поглядами та правозахисників. Завдяки злагодженості самоорганізації, мудрості та коректній роботі громадских ЗМІ всі ці проовокації не мали ефекту. Ми розуміли, що саме права людини та право кожної людини бути собою – є основна наша цінність.

Так сталося, що в сучасному світі водорозділ цивізації проходить на лінії прав ЛГБТ. Колись раніше репутація політика, лікаря, юриста чи публічної людини залежала від його висловлювань щодо права жінки на роботу чи права чорношкірого на свободу та проїзд в одному транспорті із білим.

Майдан за цінностями є лівим, а не правим. Ця спільнота в усіх діях демонструвала толерантність до різних меншин і формувала спільну демократину систему цінностей. Хоча російська пропаганда весь цей час демонструвала західному глядачеві картинки фашистського Майдану.

І особливо зараз, в ситуації війни, нам, громадськості не можна допустити перемоги гебешної пропаганди. Ми не маємо право, втрачаючи людей, забувати про те, за що ми всі боремось

Марш рівності в рамках Київського Прайду зараз — це нагадування кожному із нас про головну цінність — право кожного на рівні права і захист. Заради цієї мети практично всі правозахисні організації обєднались в оргкомітет Маршу рівності 2014. «Наше завдання цього року — не дати «ватнікам» і проросійським провокаторам стати на заваді відстоювання прав людини в Україні для всіх, в тому числі ЛГТБ-спільноти. Адже права людини — понад усе», — каже правозахисник Назарій Боярський, співголова української Коаліції з протидії дискримінації, якого було обрано одним зі співголів оргкомітету Прайду.

Я вірю, що наша спільна мудрість і цінності переможуть і в цій ситуації. Проти нашоє єдності ФСБ безсиле. Знаю, що Марш рівності 2014 стане ще одним підтвредженням нашого цивілізаційного вибору заради Україні, яка вміє захищати права кожної людини!

Джерело: http://blogs.lb.ua/ganna_dovbakh/271834_marsh_rivnosti_2014_chi_ukraina_matime.html