Тренінг для студентів «Школа толерантності» відбувся з 9 по 11 листопада 2012 року в готелі «Пектораль», що на острові Хортиця. Захід зібрав під одним дахом більш двадцяти осіб — в основному майбутніх журналістів, які навчаються в трьох вищих навчальних закладах міста.

Організатори тренінгу, представники благодійного фонду «ГендерЗед», запропонували учасникам поміркувати над такими темами, як толерантність, сексуальність, права людини, стереотипність поглядів, розповсюдження ВІЛ-інфекції тощо. Особлива увага приділялася дискримінації меншин, ксенофобії, дотриманні прав людини, а також етичним моментам роботи журналіста та коректності подачі інформації.

Інтернет-портал «Пороги» поспілкувався з організатором та тренером заходу Олександром Витвіцьким та розпитав його про особливості проведення тренінгу й враження від роботи з майбутніми журналістами, які наразі навчаються у Запорізькому національному університеті.

— Олександре, завдяки чому стало можливим проведення «Школи толерантності»?

— Захід проходив у межах проекту «Права людини — мої права», який відбувся за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Ми намагалися навчити студентів факультету журналістики правильно висвітлювати теми толерантності та новини щодо представників так званих груп ризику щодо інфікування ВІЛ або груп, які стикаються з утисками з боку суспільства. «Школа толерантності» допомогла її учасникам лояльніше ставитися до тих людей, які часто дискримінуються через різноманітні стереотипи. Серед них — геї, лесбійки, трансгендери та ВІЛ-позитивні люди. Всі ми знаємо, що наразі в Україні рівень толерантності суспільства дуже низький.

— На яких умовах відбувався відбір на «Школу толерантності»? Хто потрапив на тренінги?

— Кожен з учасників брав участь у тренінгах, які благодійний фонд «Гендер Зед» проводив у Запорізькому національному університеті, Класичному приватному університеті та Запорізькому національному технічному університеті. Наприкінці тренінгів кожен потенційний учасник мав змогу написати есе на тему «Права людини». За результатами написання було відібрано п’ятнадцять студентів, які й потрапили до «Школи толерантності». Серед них і студенти факультету журналістики Геннадій Матвієнко, Євгеній Рахманов, Ганна Абліцова, Костянтин Андрєєв та Оксана Кривко.

Учасники заходу не тільки вчилися, а й представляли власні проекти та ідеї

— Чи задоволені Ви роботою представників факультету журналістики?

— Студенти Запорізького національного університету показали прекрасні результати роботи. Особливо хочеться відзначити прекрасну командну підтримку. Команда журналістів постійно підтримувала один одного та допомагала в завданнях. Не дивлячись на те, що на «Школу толерантності» потрапили представники трьох різних університетів, ми залишились неймовірно задоволені роботою в змішаних командах. Одним із завдань, яке ми поставили перед учасниками, стала зйомка соціального ролику щодо актуальних проблем українського суспільства. Хлопці та дівчата не спали майже всю ніч, переймаючись тим, щоб фінальна версія відео стала якісною та цікавою глядачам. Майбутні журналісти показали професіоналізм та прекрасний рівень знань. Активність була неймовірною!

— Які знання винесли для себе майбутні журналісти після «Школи толерантності»?

— Почнемо з того, що журналісти отримали базову інформацію щодо прав людини. Крім того, студенти дізналися багато нового про правозахисні організації та ВІЛ-сервісні організації як в Україні, так і за кордоном. Важливо, щоб майбутні фахівці були обізнані стосовно інформації щодо гендеру та сексуальності. Під час тренінгу, окрім теоретичного матеріалу, учасникам запропонували різноманітні вправи в малих групах, що допомогло краще засвоїти інформацію.

Плідним результатам сприяла робота у малих групах

— Як відбувалося спілкування учасників тренінгу поза навчанням? Адже три дні в такому режимі дуже впливають на психоемоційну поведінку молодих людей?

— Ми потурбувалися про це заздалегідь і намагалися уникнути факторів, які могли б спричинити конфлікти між студентами. До того ж, як я вже сказав, дуже багато завдань тренінгу спрямовувалися на те, щоб працювати у різноманітних командах. Протягом трьох днів учасники мали змогу не тільки отримати нову інформацію та практичний досвід, але й відчути себе «творцями світу», перетворитися на «таємного ангела», що робить приємні сюрпризи своєму підопічному, навчилися не ділити людей на «своїх» та «чужих» у командотворчій грі «Червоне та чорне», повправлялися в інтелектуальних вправах та інших творчих завданнях. Це робило спілкування насиченішим, бо подібні речі забезпечують дружню та веселу атмосферу. Відзначу, що іноді нашим учасникам було справді важко, адже вони до пізньої ночі монтували відео, яке було їхнім головним завданням. Але все вийшло добре, і нервових зривів не було.

— Що ж за відео зняли учасники «Школи толерантності»?

— Учасники створили соціальні ролики, присвячені проблемі поширення ВІЛ-інфекції та порозумінню з ВІЛ-позитивними людьми, абсурдності прийнятого у першому читанні законопроекту 8711 та важливості теми прав людини. Вийшло дуже цікаво. Кожен бажаючий може переглянути всі кліпи на відео-хостингу «YouTube», де вони вже за перші дні зібрали сотні переглядів.

— Чи плануєте ви підтримувати контакти з учасниками заходу?

— Дійсно, надалі в нас є бажання проводити проекти на зразок «Школи толерантності». До того ж вже найближчим часом на базі одного з університетів ми плануємо провести дебати щодо дискримінації за расовими та національними ознаками в сучасній Україні, а також розглянути дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. В проведенні дебатів нам зголосилися допомогти учасники «Школи толерантності». Цей захід дозволить розглянути спірні питання та надасть можливість знайти шляхи вирішення ситуації з порушенням прав людини в Україні. За допомогою дебатів студенти зможуть ще раз практично засвоїти знання, які дізналися завдяки проекту та поділитися ними зі своїми колегами.

Важливо й те, що учасники знайшли багато нових друзів та обмінялися цікавою інформацією. Школа подарувала море позитивних емоцій та лишила купу приємних спогадів і організаторам, і учасникам. Ми надзвичайно задоволені фінальним результатом!

Джерело: Пороги