Pages Menu Запорожский областной благотворительный фонд «Гендер Зед»
TwitterRssFacebook
Categories Menu

02.12.2015

Просто хронічне захворювання, або П'ять коментарів про ВІЛ

red logo live copy1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом і солідарності з ВІЛ-позитивними людьми

Табу повинно бути на дискримінацію, а не на ВІЛ-позитивних людей. Більше про ВІЛ Центру інформації про права людини  розповіли хлопці із Запоріжжя.

Костянтин, 22 роки, студент, ВІЛ-негативний

Кілька днів тому в нашому місті стартувала акція по збору книг для ВІЛ-позитивних людей. Причому її обов'язкова умова — всі твори повинні бути життєствердними. Упевнений, що проект підвищуватиме настрій не тільки тим, для кого призначені книги, а й тим, хто їх пожертвував.

Я думаю, що такі акції дійсно мотивують людей, що живуть з ВІЛ. Подібній роботі потрібно приділяти особливу увагу, адже ВІЛ-позитивні люди досі стикаються з дискримінацією в суспільстві. Також, володіючи інформацією, ми можемо захистити себе та близьких, і водночас надати підтримку ВІЛ-позитивним людям.

Володимир, 29 років, ВІЛ-позитивний

Я особисто не зіштовхувався з випадками, щоб мені чогось бракувало, або я зазнавав приниження через статус. Напевно, найважливіше, щоб лікарі зі звичайних медзакладів були достатньо поінформовані про проблему ВІЛ, і добитися повного толерантного ставлення. І хоч я сам і не стикався з такими проблемами, але знаю, що сьогодні проблема дискримінації все ще існує.

Сергій, 35 років, ВІЛ-позитивний

Я вважаю, таким, як я, потрібна підтримка близьких. Адже ми — такі ж люди, як і інші. ВІЛ — це не вирок, а ВІЛ-інфекція давно перестала бути смертельною хворобою. Просто хронічне захворювання. Таких людей не потрібно боятися і тим більше через це дискримінувати.

Максим, 20 років, ВІЛ-позитивний

На мій погляд, найважливішим очікуванням від моїх ВІЛ-негативних друзів є інформаційна підтримка задля подолання табуйованості цієї теми. Приміром, у якійсь компанії при нагоді мої друзі завжди можуть сказати, що у нього/неї є ВІЛ-позитивний друг або подруга, і це ніяк не впливає на їхню дружбу. А все тому, що, маючи інформацію, людина звільняється від стереотипів, упередженості, а головне — ірраціонального страху перед ВІЛ-позитивними людьми.

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Олександр Витвіцький — заступник директора Запорізького обласного благодійного фонду «Гендер Зед» (Запоріжжя). У сфері профілактики ВІЛ-інфекції організація займається експрес-тестуванням, консультуванням, поширенням презервативів, лубрикантів, інформаційних матеріалів, соціальним супроводом, а також проведенням різних освітніх заходів.

— З ВІЛ можна жити. У чому проблема, що люди все так само бояться тих, хто має ВІЛ-позитивний статус?

Проблема в тому, що впродовж десятків років проводилися кампанії, які «виростили» в людях страх під назвою: «СНІД — ЧУМА ХХ століття».

Хоча з того часу відбулися колосальні зміни: ВІЛ-інфекція — контрольована при своєчасній діагностиці, регулярній здачі всіх необхідних аналізів, і, за необхідності, прийомі антиретровірусної терапії. І головне — від СНІДу зараз не вмирають, як 20-30 років тому.

Багато людей навіть не намагаються дізнатися, як передається ВІЛ-інфекція. І часом, щоб перестрахуватися, починають з побоюванням ставитися до ВІЛ-позитивних або людей, яких асоціюють з можливим ВІЛ-статусом (гомосексуалів, споживачів ін'єкційних наркотиків, працівниць комерційного сексу та інших груп).

Хоча давно відомо, що інфікуватися ВІЛ можна тільки лише:

  • під час незахищеного (без презерватива) сексуального контакту,
  • під час деяких маніпуляцій з кров'ю (наприклад, при спільному використанні нестерильного інструменту),
  • від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або годування груддю (тільки в тих рідкісних на сьогодні випадках, коли під час вагітності жінка не приймала спеціальну терапію, здатну запобігти передачі ВІЛ дитині).

Спілкування, спільний побут і толерантне ставлення не несе небезпеки для людини.

З мого досвіду роботи ті, хто володіє хоча б базовою інформацією стосовно ВІЛ-інфекції, — завжди більш толерантні до ВІЛ-позитивних людей.

Важливим інструментом формування образу ВІЛ-позитивних людей є ЗМІ. Деколи для яскравості сюжету журналісти випускають матеріали, що несуть спотворену і неправдиву інформацію. А зрештою завдають шкоди ВІЛ-позитивним людям, загострюючи ситуацію в суспільстві.

— Про що найчастіше запитують ваші клієнти, які до вас звертаються?

Про ризики інфікуватися при різних сексуальних практиках, наприклад, при анальному, оральному, вагінальному видах сексу.

Також запитують, яка ймовірність інфікування при одиничному незахищеному контакті.

Самі ВІЛ-позитивні люди дуже часто запитують, як розповісти партнеру, або чи варто розповідати, або як не допустити інфікування партнера.

— Що могли б зробити на підтримку ВІЛ-позитивних ті, кого це питання безпосередньо не стосується?

У першу чергу, хочу відзначити важливість профілактичної роботи з різними групами людей.

І звичайно ж, постійне інформування населення щодо ВІЛ-інфекції не тільки для стабілізації епідемії, а й для зниження рівня стигматизації та дискримінації ВІЛ-позитивних людей у ​​суспільстві.