Раніше на нашому сайті ми вже розповідали про молодіжний обмін «Make it pride: German and Ukrainian Encounters for LGBT Equality».
У травні, у рамках першої частини обміну Запоріжжя відвідали активісти та активістки ЛГБТ-спільноти з Німеччини. Реалізація заходу стала можливою завдяки співпраці між Запорізьким обласним благодійним фондом «Гендер Зед» та німецькими партнерами CSD München і Munich Kyiv Queer, та при підтримці Національного демократичного інституту (NDI).
У липні ж спакували валізи вже активісти та активістки Гендер Зед — і вирушили до Мюнхена, аби сформувати українську колону в одному з наймасовіших ЛГБТ-прайдів Західної Європи. Доречі тут, у Мюнхені, прайд-парад називають Christopher Street Day, або радше просто CSD.
Прайд-тиждень, який тривав з 9 по 14 липня, був насичений на події та зустрічі.
Першого дня активістський склад Гендер Зед познайомився з місцевими ЛГБТ-оргіназаціями, а саме TransMann, S‘AG, Hyke Dykes, Diversity, Philhomoniker/Melodiva, Isarhechte, Trans-Ident, LGBTI@schools, German Youth Institute. Дружня атмосфера сприяла швидкому налагодженню комунікації: усі обмінювалися досвідом волонтерської діяльності, ділилися враженнями від минулих за рік подій та розповідали про найближчі плани.
Окрім невимушених зустрічей із німецькими організаціями, була також й зустріч на офіційному рівні — з мером Мюнхена Дітером Райтером. Під час спілкування очільник міста розповів про те, як міські служби та містяни підтримують прайд, а також побажав натхнення активістам та активісткам Гендер Зед.
Наступного дня “запорізька делегація” зустрілася з Александром Клюге, директором Прайду в Мюнхені. Він розповів історію мюнхенського прайду, нюанси організації, маршрут, та запрошених гостей прайду. В свою чергу, гості розповіли про свою участь у КиївПрайді та Веселковому Флешмобі.
Одним із заходів прайд-тижня була широка дискусія на честь 50-річчя Стоунволівського бунту. Як відомо, Стоунвол сьогодні знаменує початок сучасного ЛГБТ-руху. З того часу спільноста була об’єднана із заходу на схід, але чи припинилися злочини на грунті ненависті до ЛГБТ? Спікери заходу – Ренді Вайкер (Нью-Йорк), Руслана Панухник (Київ), Стефані Герлах та Манфред Едінгер (Мюнхен) — відзначали досягнуті результати спільноти та окреслили плани на майбутнє.
Фінальною подією прайд-тижня, як це зазвичай буває, стала масштабна та тривала хода центральними вулицями Мюнхена. Тисячі містян та гостей міста пройшлися обєднаними у колони. Кожна з колон мала свою власну тематику, якій відповідало вбрання учасників та учасниць, гасла на транспарантах та атрибутика.
Темою запорізької колони став вислів “Human rights in Ukraine under construction”, який можна перекласти українською як “Права людини в Україні в процесі розбудови”. На думку активістського складу, цей вислів влучно зображає зміни, які відбуваються в українському суспільстві та державній політиці стосовно рівного доступу до прав людини для всіх громадян та громадянок. Аби концептуально доповнити свій меседж, учасники та учасниці колони вдяглися у спецодяг та каски синьо-жовтих кольорів — як це зазвичай буває на будівельних майданчиках.
Більш влучно передати враження від Мюнхен Прайду допоможе пряма мова його учасниці, активістки Гендер Зед Тіни Собко.
— Ніколи навіть не думала, що я прийму участь у будь-якому європейському Прайді. Дивно це чути від ЛГБТ-активістки? Так. Ще крутіше потрапити на Прайд після всього тижня вивчення та знайомства із ЛГБТ та активістським життям Мюнхена.
Коли я дізналася, що поїду на Мюнхенський Прайд, перша думка була: “Цікаво, як це вийти на прайд і відчути тільки позитивні емоції?”.
Зранку в суботу я прокинулася без нервів. Мене не нудило як перед КиївПрайдом. У мене не зкручувалося усе всередині як перед Веселковим Флешмобом у Запоріжжі. Я спокійно прийняла душ, поснідала, одягла все жовто-блакитне та вийшла з хостелу. Єдині нерви були пов’язані із вибором одягу :).
На головній площі Марієнплац — тисячі людей, усі усміхнені, на піднесенні, незважаючи на погоду. Десятки палаток із різними організаціями. Бачу жовто-блакитний стяг: “Ой, наша палатка, це Україна”.
Два найвражаючі відчуття: перше, це постійно бачити кольори України, це нести прапор та пишатися своєю країною. Хотілося усім-усім розказати, що ми з України.
Друге, це реакція глядачів на прайд. Ці посмішки, ці махаючі руки та багато тепла. Я зроблю все можливо, щоб в Україні відчути те саме на Прайді!
Круто було побачити кожну колону, подивитися на різні платформи. Приємно було бачити політичні партії, які підтримують ЛГБТ, та френдлі-бізнес.
Після Прайду не потрібно було швидко евакуюватися. Після Прайду треба було йти веселитися та випити німецького пива!
А ще, ввечері наша делегація із України вийшла на головну сцену. Розказати людям про Україну, а ще й про Запоріжжя — це дуже приємно.
А далі? Ми продовжили святкувати різноманіття: виступ Нети, вечірка в ратуші та… Багато щастя.
Директор Запорізького обласного благодійного фонду Гендер Зед Ростислав Мілевський також висловив свою думку після участі у Прайді:
— Масштаб Мюнхенського Прайду та рівень його організації вражає. Місцева влада не потребує запрошень через звернення у соцмережах, а учасники маршу — тотальної охорони від радикалів. Під час прайду у місті ніби панує особлива атмосфера свята, де кожен може бути собою. Тисячі людей не лише брали участь у ході, а й просто вийшли привітати учасників та учасниць прайду, сформувавши своєрідний коридор по маршруту руху. Врешті решт, неймовірно усвідомлювати що Мюнхенський та Київський Прайди відбувалися із проміжком часу в місяць: здається, між ними кілька десятиліть.
