Усі чоловіки – зло, і в тваринному світі теж. Vice поговорив з еволюційним біологом та автором нового дослідження «Чому демонстрація якості партнера у самок зустрічається рідше, ніж у самців?». Згідно до його теорії, жіночі особини модифікували зовнішній вигляд так, щоб уникнути небажаних домагань з боку самців.
Подібно жінкам, які прогулюються вулицями, самки тварин змушені терпіти домагання чоловічих особин. У тварин немає перцевого балончику чи можливості відшити нахабу черговим злісним «відвали», але у них в запасі свої методи захисту проти небажаної уваги протилежної статі. Деякі самки метеликів, наприклад, виділяють анти-афродизіак, якщо після недавнього спарювання до них пристає інший самець; подразнююча речовина відлякує збуджених статевих партнерів. Самка ж африканського метелика-парусника використовує унікальну тактику уникнення домагань: вона видозмінює візерунок на крильцях, щоб стати схожию на чорно-жовту особину чоловічої статі – так само, як дівчата, втомлені від пригод, змінюють платтячко на геть не сексуальні мішкуваті штани.
Нещодавно вчені під керівництвом професора Девіда Хоскена з Ексетерського університету презентували результати нового дослідження, з якою висунули таку теорію: жіночі особини більшості видів навчилися витончено оборонятися за допомогою своєї зовнішності.
Самець зазвичай активно залучає самку своїми принадами, які сигналізують про те, що він – найкращий репродуктивний вибір. Проте, самі самці також звертають увагу на зовнішній вигляд партнерки. У зв’язку з цим Хоскен задається питанням: «Чому жіночі особини не демонструють власгі сексуальні принади за допомогою вторинних зовнішніх статевих ознак, як самці?».
Існує думка, що самки зазвичай мають менш привабливий вигляд у порівнянні з самцями того ж виду – прекрасним прикладом служить статевий диморфізм у павичів – але попередні пояснення тьмяного опіріння самок зводилися до більшої необхідності маскування жіночих особин від хижаків та економії енергії для продовження роду. Однак, за Хоскеном, «якщо допустити, що природний відбір може сприяти сигналам самок, які скорочують небажані домагання самців (таким, як виділення анти-афродизіаку або поселення далеко від чоловічої частини популяції), дуже ймовірно, що ці домагання можуть створювати негативний селекційний тиск на принади самок, які свідчать про їх сексуальні якості – навіть якби при відсутності домагань ці ознаки покращували шанси самок на продовження роду».
Інакше кажучи, згідно до теорії Хоскена, жіночі особини навмисно виглядають непоказно, щоб відвести від себе небажану чоловічу увагу, часом жертвуючи можливістю залучити кращого самця. Для перевірки своєї теорії вчений працює над питанням «чи правда, що “більш привабливі” самки сильніше схильні до домагань, ніж «непривабливі»?». Але більшості читачів та читачок не потрібно чекати експериментів зі звірами, для них відповідь вже очевидна.
