26-28 жовтня у Запоріжжі пройшла «Школа Толерантності», присвячена питанням ЛГБТ. Участь у ній взяли діючі та майбутні журналісти та журналістки з різних областей України.
Залучившись підтримкою Генерального консульства Федеративної Республіки Німеччина, цю «Школу» спільно організували Запорізький обласний благодійний фонд «Гендер Зед» та партнерська ГО «Спілка молодих незалежних журналістів.
На початку тренінгу учасники та учасниці дізналися усе важливе, що стосується тем сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це як тлумачення цих понять, а так само й відповіді на найпоширеніші питання. Наприклад, чому геї не хочуть стати жінками, а лесбійки не мріють змінити стать на чоловічу, й у чому ж таки полягає різниця між сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю?
Медіаекспертка зосередила увагу присутніх на вживанні коректної лексиці у журналістських матеріалах, для чого навела приклади вдалого та, навпаки, дискримінуючого використання слів. Учасники та учасниці відзначили, що в останні 1-2 роки кількість правильно вжитих понять та термінів збільшується, хоча все ще залишаються популярними слова на кшталт «гомосексуаліст(ка)», замість коректного «гомосексуал(ка)».
Як завжди, на додаток до теоретичної частини присутні також мали практичні завдання, виконуючи які вони оволоділи навичками підготовки професійних матеріалів на тему ЛГБТ.
Ось як відгукуються про цю «Школу Толерантності» її учасниці у соцмережах:
Коли я заповнювала заявку на тренінг – я чітко розуміла його тематику та мету. Мене завжди цікавила ця тема, та в університеті про ЛГБТ з викладачами не поговориш.
Приїхавши у Запоріжжя, мене дуже втішила картина – практично всі, хто брав участь в тренінгу, мали таку ж мету як і я – правильно навчитися писати про важливе.
Мені сподобалося все. Організація, самі лектори та люди, у яких хочеться переймати досвід роботи у сфері журналістики.
Для мене сам тренінг був корисний, оскільки моє ставлення до представників ЛГБТІК спільноти хоча і було безоцінковим, та моя некомпетенція у термінах часто могла показати зворотнє.
Найцінніше, що я зрозуміла – ми всі люди і кожен має право на те, щоб жити не в страху та тіні, а відверто. Я зрозуміла, що гомофобів навіть станом на ХХІ століття дуже багато, але як журналіст, я можу вплинути на цих людей просто грамотно, пояснивши факти через власний матеріал.
Я вдячна усім, хто приклав руку до створення цього проекту і впевнена, що ви робите світ трохи добрішим та кращим, ви робите його домівкою для всіх.
Іванна
Одразу скажу, що тема ЛГБТІК для мене – абсолютно нова, я раніше не готувала матеріали (статті чи радіо-програми) про життя-буття геїв, лесбійок чи трансгендерних людей. Але оскільки ця тема на слуху, має суспільний резонанс, хотілося глибше в ній розібратися. Дуже корисним для мене було знайомство з правильною термінологією та й взагалі обговорення міфів і стереотипів, поширених у суспільстві, що пов’язані з цією темою. Тепер я знаю, як писати, які назви, терміни вживати, не ображаючи представників ЛГБТ-спільноти. Дуже важливим також був розбір прикладів реальних публікацій у медіа – вдалих і невдалих. На жаль, колеги часто некомпетентні у темі або ж просто роблять скандал заради тиражів, нехтуючи професійними стандартами. Вразила мене практична робота, коли нашим завданням було підготувати й захистити проект для певної цільової аудиторії, аби в ньому звучала й тема ЛГБТІК. Участники тренінгу дуже добре попрацювали!
Вікторія
