З 11 до 13 грудня 2017 року до Запоріжжя приїхали журналістки та журналісти, щоб обговорити питання висвітлення тем ЛГБТ та ЛЖВ у сучасних ЗМІ. Тренінг був організований командою спеціалістів та спеціалісток «Гендер Зед» та БО «Мережа 100% життя. Запоріжжя», за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
На Школу Толерантності приїхали професіоналки та професіонали у сфері журналістики з різних регіонів України: Суми, Вінниця, Львів, Одеса, Полтава, Дніпро, Кропивницький, Черкаси та Запоріжжя.
За три дні журналісти розібрали базову інформацію стосовно ВІЛ, ЛГБТ, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОГІ), стереотипи та міфи щодо ВІЛ-позитивних людей та ЛГБТ-суспільства, феномену гомосексуальності і трансгендерності. Для журналістів головний запит був «як коректно кого називати», тому коректна лексика стосовно цих груп розглядалася першочергово. Та тема етичних норм та стандартів журналістів під час роботи із різними героями публікацій була важлива усім.
Ключовим моментом стала зустріч із «живими книгами»: для журналістів це можливість поставити всі зручні та не дуже зручні питання, попрактикуватися із «прототипами» своїх майбутніх публікацій. «Живих книг» було декілька. По темі ЛГБТ учасники зустрілися із двома лесбійками, а також агендерним геєм.
Також декілька ВІЛ-позитивних людей поділилися своїми історіями життя у позитовному статусі. Крім того, на зустріч із журналістами прийшов чоловік, який довгий час вживав наркотичні засоби.
– А тепер для тих, хто мене ще нещодавно закидував тапками, що я не європейка, бо висловлювалася у ФБ проти «гей-парадів». По-перше, я тепер розумію, що це «Марші рівності». По-друге, ті, хто кричав на мене, що я така-сяка закостеніла, можу і вас тепер навчити, як правильно розшифровується ЛГБТІК. У чому різниця між гомосексуальною орієнтацією та гомосексуальною поведінкою; що таке трансгендер, бігендер, цисгендер, інтерсекс, квір, камінг-аут, аутінг, андроген… Ну і так далі. Чому не коректно вживати вислови «сексуальні меншини» та «нетрадиційна орієнтація». Загальний висновок: такі тренінги не просто корисні, вони необхідні, і їх ще критично мало. Дякую за можливість побути на одному з них!, — пише журналістка із Сум Алла на своїй сторінці у соцмережі.
Для Олександри з Кропивницького тренінг був не тільки корисним, алей і цікавим:
– За все своє життя я не раз їздила в якісь освітні мандрівки, і хочу сказати, що ця була найзмістовніша. Не було нудно, не було відчуття дарма втраченого часу.
Останнім завданням для школярів толерантності було екстремальне інтерв’ю. Всі журналістки та журналісти мали вийти прогулятися по вулицям Запоріжжя і попитати перехожих. Було декілька бліц-питань: Чи є серед Ваших знайомих гомосексуали? Як Ви ставитесь до гомосексуальності? Якою була би Ваша реакція, якщо Ваша дитина була геєм чи лесбійкою? Чи потрібно легалізувати одностатеві шлюби в Україні?
Більшість опитаних запоріжців були негативно налаштовані до представників ЛГБТ-спільноти, одна коли питання стосувалося власних дітей більшість трохи пом’якшувало свою позицію. Цікаво, що було чимало людей, хто не проти одностатевих шлюбів.
По завершенні тренінгу усі учасники та учасниці отримали сертифікати.
