Зовсім нещодавно ми завершили дві журналістські програми – обмін в Берліні «Пишемо заради різноманіття» на ЛГБТК-тематику (Україна, Молдова, Німеччина) та стипендіальну онлайн-програму на гендерну тематику (Україна, Молдова).
Що досліджували учасниці? Війну. Адже, безумовно, вона більшим чином впливає на найуразливіші групи суспільства, включаючи жінок та представників та представниць ЛГБТК-спільноти. Хтось з них захищає країну на фронті, хтось в теробороні чи в чисельних волонтерських формуваннях, на інформаційному фронті, хтось мусив покинути рідні міста, виїхавши західніше в Україні чи за її кордон, а хтось пережив окупацію, а хтось ще залишається на окупованих територіях.
Мета обидвох проєктів була зробити більш видимим у медіа нинішнє становище жінок та квір-людей, а також їхній внесок у майбутню перемогу.
І у цій зведеній статті ми готові поділитися наробками учасниць програм.
Сьогодні в українській армії служать десятки тисяч жінок. Більшість з них прийшли туди добровільно. Попри те, що війна триває уже вісім років, в Україні й досі відсутня жіноча військова форма та якісна білизна, а гігієнічні та медичні потреби часто доводиться закривати самостійно. Які потреби мають українські військовослужбовиці сьогодні та хто допомагає їх закривати – про це читайте у матеріалі на NV.
Авторка статті: Олександра Горчинська. Фото: скриншот з сайту
“Скляна стеля” в армії?!У ЗСУ служить близько 50 тисяч жінок. З них 5 тисяч несуть службу безпосередньо на передовій фронту. Однак їхні потреби часто так і залишаються невидимими. Читай про це в матеріалі на ZMINA.INFO
Авторка статті: Яна Радченко. Фото: скриншот з сайту
Війна, в яку багато хто не хотів і не міг вірити, триває не один місяць. І до багатьох людей у країнах Європи тільки зараз приходить усвідомлення того, що це не тільки російсько-українська війна. Це війна їхня. Не дарма у написах на стінах “Das ist nicht unser Krieg”, які означають “Це не наша війна”, активісти замальовують слово “не”, залишаючи як нагадування слова “Це наша війна!”.
Авторка статті: Вікторія Талашкевич. Фото: скриншот з сайту
Як змінюються ролі та обовʼязки в родині після поранення партнера на фронті? Що мають знати та памʼятати близькі ветерана? Як рідні можуть підтримати одне одного після повернення з війни. Читай в матеріалі на Суспільному.
Авторка статті: Анастасія Іванців. Фото: скриншот з сайту
Війна зробила дуже глобальний струс звичних гендерних моделей поведінки. Бути просто берегинею чи тільки воїном вже не достатньо. Жінки зараз опановують нові для себе ролі та здобувають інші досвіди. Вони потрапили в нове культурне середовище, де питання ролі жінок у дечому є більш прогресивним і відповідно жінки змінюються. Водночас соціологи, експерти та дослідники гендерної рівності попереджають – внаслідок повномасштабної війни в Україні відбувається посилення традиційних гендерних ролей і здійснюється додаткове навантаження на жінок у родинах. Більше про сучасні тенденції читайте у матеріалі для УП. Життя
“Ніхто не готує мені сніданки”: що відбувається в українських родинах під час війни
Авторка статті: Ольга Ситнік. Фото: скриншот з сайту
«Я дуже хвилювалася, щоб мене не поголили. Для мене це було страшніше, ніж померти». Військова медикиня Марина Голінько розповідає про те, що вона пережила в російському полоні. Це дуже схоже на досвід українок в радянських концентраційних таборах. Читай на Громадському.
Погрози зґвалтувати та поголити голову. Від ГУЛАГу до колонії в Оленівці — жінки у вʼязницях росіян
Авторка статті: Олеся Біда. Фото: скриншот з сайту
«Херсонці почали допомагати один одному. З перших днів нападу волонтери, які працювали потім всю окупацію, допомагали людям чим могли». Читай інтерв’ю із журналісткою Іриною Староселець, яка близько двох місяців працювала в окупованому Херсоні. Указом Президента України від 6 червня 2022 року її нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня.
Авторка статті: Марина Сингаївська. Фото: скриншот з сайту
Як це – бути журналісткою на війні? Для Ольги Гужви війна почалася не 24 лютого 2022-го, а ще вісім років тому. Детальніше про це вона розказала в інтерв’ю УКРІНФОРМ.
Авторка статті: Марина Сингаївська. Фото: скриншот з сайту
З початком повномасштабної війни, українські медіа перебувають в напруженому робочому режимі, наживо висвітлюючи російську воєнну агресію в Україні. Важливе місце в загальній рамці посіли репортажі та історії про ЛГБТІК-військових, які стали до лав ЗСУ, а також необхідність прийняття цивільного партнерства.
Висвітлення досвіду ЛГБТІК-спільноти на тлі війни в Україні: поради журналістам і редакціям
Авторка статті: Єлизавета Кузьменко. Фото: скриншот з сайту
Зараз багато ЛГБТК+ представників і представниць працює на перемогу України у війні з росіянами. Вони є все більш видимими для суспільства, яке вчиться толерантності, щоб рухатися до співіснування різних соціальних груп в державі.
Як війна може змінити ставлення до ЛГБТ+ людей
Авторка статті: Ольга Охріменко. Фото: скриншот з сайту
Чи є майбутнє у цивільних партнерств для ЛГБТ-пар в Україні? Анастасія Сербіна, адвокатка Мережі 100% життя розказала про важливість прийняття цього закону.
Слухайте фрагмент ефіру на Громадське Радіо
Ведуча ефіру: Анастасія Багаліка
