«Школа Толерантності», яка набуває все більшої популярності у представників та представниць різних фахових спрямувань, продовжує «відкривати» нові міста. Цього місяця тренінг приймали у місті, назва якого походить від словосполучення «світла вода» – у Світловодську, що на Кіровоградщині.

Тут з 17 по 19 серпня проходив тренінг з питань СОГІ (сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності), участь у якому взяли журналісти та журналістки,  громадські активісти та активістки з Кіровоградської та Полтавської областей. 18 учасниць і учасників зібралися разом, щоб перезавантажитися та вивчити нове для себе.

Організаторами заходу спільно виступили Запорізький обласний благодійний фонд «Гендер Зед» та ГО «Прес-клуб реформ», за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ).

Під час тренінгу присутні дізналися базову інформацію стосовно ЛГБТІ-людей, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, коректної лексики, наукового погляду на гомо-, бі-, та інтерсексність, тощо. Окремим питанням були принципи протидії мові ворожнечі у медіа.

Теоретична частина тренінгу доповнювалася виконанням практичних завдань під керівництвом досвідчених тренерів та тренерок, а також кіноклубом – переглядом тематичних фільмів.

Одна зі стрічок вже стала незамінною у кінотеці «Школи» – «Молитви за Боббі». Друга, британський «Прайд» 2014-го року, розповідає про маловідомий епізод історії Великобританії: про те як група геїв і лесбійок з Лондона об’єдналися для того, щоб зібрати гроші для страйкуючих шахтарів в Уельсі під час придушення профспілкового руху прем’єр-міністеркою Маргарет Тетчер. Обидві стрічки зняті на основі реальних подій.

Під час тренінгу учасники та учасниці мали можливість поспілкуватися з представницею ЛГБТІ-спільноти у невимушеній атмосфері – «живою книгою» цієї «Школи» була дівчина-лезбійка.

Ось як відгукнулися про «Школі Толерантності» її учасниці:

Світлана:

Минуло вже 2 дні від закінчення «Школи Толерантності з питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності», а я ще й досі під враженням: від тієї маси інформації яку отримала, та від душевного тепла і царства єдності, яке створили тренери цього заходу.
Хочеться знову і знову дякувати людям, що вміють створювати такі добрі простори: Вікторія Талашкевич, Олексій Ізотов , Ольга Гриднева, та всім учасникам.

До цього тренінгу я знала що є люди, ідентичність яких відрізняється від моєї та більшості, але особливої уваги на життя та соціалізацію цих людей не звертала, користуючись в більшості випадків думкою мас стосовно їхніх проблем. На сьогодні, розумію що в багатьох випадках думка, сформована мас-медіа, часто є хибною більшість людей, як і я свого часу, не розуміючи глибини питання користуються навіюванням з боку мас-медіа, не заглиблюючись в деталі та особистості…

Як висновок цього посту, та всього мого навчання беру для себе: “Перш ніж кидати каміння, в бік будь-кого іншого, хто від мене відрізняється, треба думати про те, що він чи вона теж людина, зі своїм внутрішнім світом, сприйняттям, особливостями, бажаннями та мріями. Пам’ятати, що кожне слово має особливу вагу для людини, яка відчуває себе “не такою” як інші, і бути толерантними відносно всіх, хто вміє і не вміє захищатися. Розібратися з поняттями, це не так важко як здається, і не кидати конфліктні слова які не стосуються людини чи її орієнтації, коли сама не дуже розумію їх, виражаючи своє негативне ставлення до інших.

Пропоную всім небайдужим, скористатися моїми висновками та вдосконалювати себе в умінні толерантно ставитися до будь-кого іншого, не порушуючи права та свободу».


Ірина:

Бувають тренінги, на які їдеш з однією метою, а отримуєш зовсім інше і значно більше.

Переосмислила. Передумала. Поділилася дуже особистими історіями. Розповіла вчора близькій людині про давню ситуацію, якою й не сподівалася поділитися. 

Отримала масу журналістських лайф-хаків, знань і навичок. В тому числі і про те, як організовувати тренінги і створювати презентаціі.
Однозначно стала вільнішою від зажимів і стереотипів.