З 26 по 28 січня у Запоріжжі проходила «Школа Толерантності з питань ЛГБТ та ВПО» (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери та внутрішньо переміщені особи) для практикуючих журналістів та студентства відповідних факультетів старших курсів вишів.
Організаторами тренінгу виступили команди ЗОБФ «Гендер Зед», ГО «Взаємодія» та ГО «Спілка молодих незалежних журналістів», які залучилися підтримкою Pact у рамках проекту «Долучайся».
Для участі у тренінгу у першій «Школі» сезону-2018 до Запоріжжя прибули 20 учасників та учасниць з різних регіонів України: Павлограду, Кривого Рогу, Кропивницького, Бердянську, Києва, Черкас, Херсону, Тернополю, Хмельницького, Донецька, Одеси та, власне, Запорізької області.
На тренінгу розглядалася необхідна сучасному журналісту інформація стосовно ЛГБТ, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, гомофобії, міфів та стереотипів про дискриміновані групи, положення та дискримінацію переселенців, психічні особливості стресу для людини. Окрему увагу фасилітаторами та фасилітаторками було приділено коректній лексиці відносно представників цих соціальних груп.
Згідно відгуків, найбільш емоційними стали зустрічі з «живими книгами» – з представниками ЛГБТ-спільноти у перший день тренінгу, та вимушеними переселенцями з Донбасу – у другий.
Важливою частиною роботи стало практичне відпрацювання навичок роботи з матеріалами на конфліктно-чутливі теми, розбір журналістських стандартів у роботі із групами ЛГБТ та ВПО та підготовка проектів власних матеріалів. Під час виконання завдань учасникам та учасницям були запропоновані тексти, які раніше вже були опубліковані у медіа.
Ось як відгукнулися про тренінг у соцмережі його учасниці:
– Ми різні – ми рівні! – пише Ірина. – Неймовірно продуктивні були вихідні разом зі Школою Толерантності. Голова наповнена темами для роздумів. Купа нових термінів, знань, тем, знайомств і, сподіваюсь, друзів. Люблю вас!
– Я думала,что те сотни и сотни историй о бегстве из войны не трогают меня, – пише Тетяна про вимушених переселенців. – Наросла эмоциональная броня, слишком много. Но истории живут в дрожащих руках, в слезах, которые невпопад, в комке в горле, война залезла под кожу и живет своей жизнью.
