27 березня 2014 року в Верховній Раді зареєстровано законопроект №4581 «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» – результат дуже швидкої роботи Міністерства Юстиції України в рамках повернення на шлях європейської інтеграції та виконання вимог Плану з лібералізації візового режиму.
Безумовно вітаючи той факт, що уряд України повернувся до процесу удосконалення антидискримінаційного законодавства, Коаліція з протидії дискримінації в Україні (надалі – «КПД») вимушена констатувати, що законопроект №4581 не вирішує всіх нагальних проблем.
Ще минулого року, КПД неодноразово заявляла про вади існуючого ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та зверталась із своїми пропозиціями до Міністерства юстиції. Також були надані коментарі до попередньої спроби Міністерства покращити закон – законопроекту №2342. Виходячи із тексту законопроекту №4581 майже всі вони знову були проігноровані.
Де-факто, законопроект №4581 – це той самий законопроект №2342, з якого прибрали додаткову захищену ознаку «сексуальна орієнтація», яку було запропоновано ввести до Трудового Кодексу України. Незважаючи на те, що у пояснювальній записці до законопроекту зазначено наступне:
«Проект Закону розроблено з метою врахування міжнародних стандартів та рекомендацій у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина, а також зауважень до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», висловлених міжнародними експертами щодо: визначення термінів, які вживаються у Законі; розширення переліку ознак, дискримінація за якими забороняється; сфери дії Закону; форм дискримінації; повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
На жаль, саме розширення переліку ознак минулого року та включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (як наполягали експерти з прав людини і питань рівності та недискримінації), на думку багатьох депутатів, завадило прийняти ці зміни, оскільки проти них виступали релігійні та батьківські організації. Саме під тиском таких протестів та не бажаючи втрачати популярність навіть ціною виконання зобов’язань за ПДЛВ, законопроект №2342 та і не був проголосований у 2013 році та знятий з порядку денного ВР за технічною процедурою.
Цікавою є позиція розробника законопроекту щодо консультацій із громадськістю, які провести було не можливо, адже законопроект писали занадто швидко, чи не протягом одного-двох днів:
«В основу проекту Закону було покладено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» (реєстр. №2342 від 19 лютого 2013 року), внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України. Цей проект разом з супровідними документами до нього було відразу розміщено на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Усі пропозиції та звернення щодо внесеного на розгляд Парламенту проекту, які в подальшому надійшли до Міністерства юстиції, були опрацьовані в установленому порядку.»
КПД змушена зазначити, що «опрацювання в установленому порядку» в даному випадку означає «було проігноровано», адже жодне зауваження громадських організацій до законопроекту №2342 не було враховано та, відповідно, не знайшло відображення в новому законопроекті №4581.
Розуміючи, що зміни до антидискримінаційного законодавства, одна із вимог ПДЛВ, яку уряд намагається «усунути» якомога швидше, КПД наголошує що:
По-перше, законопроект направлений на вдосконалення антидискримінаційного законодавства повинен розроблятися із врахуванням позиції громадянського суспільства, адже він стосується захисту прав людини (відповідно до постанови №996 Кабінету міністрів України від 3 листопада 2010р.).
По-друге, варто пам’ятати, що розвиток антидискримінаційного законодавства повинен бути направлений на сприяння розвитку прав людини в Україні та створенню ефективних механізмів їх захисту, а не на бажання якнайшвидше лібералізувати візовий режим з Європейським Союзом. Адже захист від дискримінації потрібен українським громадянам, а не мешканцям чи чиновникам ЄС,
По-третє, зміст законопроекту та передбачені ним зміни до інших законодавчих актів також потребують уточнень та покращень. КПД вітає намагання Міністерства юстиції додати до законодавства принцип розподілення обов’язку доказування та закріпити його в статті 60 Цивільного процесуального кодексу України. Однак вважаємо доцільним звернути увагу на інші положення законопроекту. Визначення дискримінації та її форм потребують додаткового опрацювання, так само як і необхідне зазначення у ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» того, що не підпадає під поняття дискримінації та чіткіше визначення позитивних дій, відмова від встановлення позитивних дій лише на підставі закону. Крім того зміни потрібно вносити не лише до самого профільного закону, але й до Кримінального, Цивільного та Адміністративного кодексів і Кодексу законів України про працю.
Джерело: http://antidi.org.ua/ua/activity/application/279-zvernennya-koalitsiyi-z-protydiyi-dyskryminatsiyi-z-pryvodu-zakonoproektu-4581
