Коли в травні 2021 року в Києві відбулася публічна прем’єра документального фільму “Будьмо, гей! Діалоги про гідність”, агресивна ультраправа група здійснила напад на захід. Очевидно, напад був спровокований тим, що ЛГБТК-активізм у сучасній Україні пов’язаний із патріотизмом, і ми пишаємося цим!
Внаслідок Революції Гідності, масових протестів на Євромайдані та подальших заворушень змінилося самоуявлення ЛГБТК-спільноти в Україні. Хоча під час демонстрацій взимку 2013-14 року люди вирішили не вивішувати райдужний прапор на вулицях Києва, а протестували, як і більшість, з українськими прапорами за нову, орієнтовану на Європу державу, для багатьох квір-людей цей новий патріотизм змішався з прагненням до толерантного та відкритого суспільства.
Фільм «Будьмо, гей! Діалоги про гідність» (2021) Євгена Лєсного показує, як революція зміцнила впевненість квір-людей у собі, як деякі з них не лише підтримували протести, а згодом і українську армію у збройному конфлікті проти Росії на сході України, у Донецькій та Луганській областях, але також борються за рівність та видимість свого особистого стилю життя. Збройні сили зі своїми ієрархічними структурами традиційно були сферою суспільства, де ЛГБТК-людям було особливо важко досягти того, щоб їх сприймали серйозно. За словами героїв фільму, багато лідерів української армії, мабуть, думали, що серед солдатів і добровольців взагалі не буде квірів.
Але завдяки фотопроєкту в 2018 році все більше і більше солдатів здійснюють камінг-аут як геї, лесбійки, бісексуали чи транслюди і створюють власні групи та ініціативи. «Будьмо, гей!» дає можливість чотирьом із цих людей розказати свої історії. Через своєрідність чотирьох окремих розповідей режисер створює багатошарову картину політики, збройних сил і прав людини, а також патріотизму, націоналізму та квір-активізму. У контексті новітньої історії України ці рухи збігаються. Їхня центральна точка – це їхній власний, гучний і, сподіваємося, почутий голос.
Скріншот з документального фільму «Будьмо, гей! Діалоги про гідність» (2021) Євгена Лєсного: четверо головних героїв Віктор Пилипенко, Олександр Данілін, Максим Мішкін та Микола Будерацький розповідають та обговорюють свої особисті історії та досвід як ЛГБТК-активістів та гордих українців.
Пишаюся бути українцем, пишаюся бути квіром
Максим Мішкін, ЛГБТК-активіст і лідер клубу «Ведмеді України», Віктор Пилипенко, ветеран російсько-української війни і засновник руху «Військові ЛГБТ та наші союзники», Олександр Данілін, також відомий як дрег-квін Марлен Шкандаль, відкритий гей і ЛГБТ-активіст, і Микола Будерацький, відкритий гей та військовий-доброволець, розповідають свої біографічні історії та діляться своїм досвідом у спокійній, затишній та безпечній атмосфері приватної квартири. Їхні особисті погляди представлені разом із думками експертів ЗМІ та політики.
В одній із частин фільму четверо визначають, що для них означає гідність. Пилипенко каже: «Гідність – це те, за що ми боролися на Майдані та на передовій. Для України це свобода для людей, свобода для країни, де живуть ці люди, свобода вибору і повага». Мішкін: «Повага до себе. Коли я перестав себе соромитися (…), коли перестав мовчати». Данілін: «Гідність – це не боятися показати себе». Стає зрозуміло: гідність включає в себе власний голос на публіці в рамках спільної боротьби за свободу, участь і самовизначення. І квір-спільнота в Україні вчилася на подіях, які послідували за протестами на Майдані, що окремі люди можуть об’єднатися і чогось досягти.
Таким чином, одна провідна ідея щодо розвитку громадянського суспільства та квір-активізму в Україні випливає з окремих історій героїв, об’єднуючись у спільний голос квірів-патріотів в Україні. Документальний фільм “Будьмо, гей!” підтримує цей голос і дає йому місце в публічній сфері в якості актуальної перспективи політичного розвитку в Україні. На жаль, не без труднощів.
Напад на прем’єрний показ з боку ультраправої групи
«Будьмо, гей!» вперше був показаний 27 травня 2021 року в невеликому ЛГБТ-просторі Dialog Hub у Києві. Були присутні головні герої та режисери, а також експерти, друзі та члени організацій. Те, що фільм, зосереджений на голосах, висловлюваннях, оцінках та перспективах, безумновно, є актуальним, підтверджується навіть інцидентом на прем’єрі: кілька людей, одягнених у чорне – імовірно, праворадикали – оточили кімнату, били ногами у двері та вікна і кидали всередину димові шашки. Деякі з присутніх навіть отримали легке отруєння димом. Протягом наступного місяця активісти та квір-солдати неодноразово зазнавали нападів, особливо в мережі.
Це свідчить про соціальну та політичну вагу таких фільмів, як «Будмо, гей!», що дають змогу раніше німим голосам висловлюватися публічно. Це також політика, політика як активна зміна псевдовстановлених норм щодо того, кому, коли і що саме можна говорити.
Пов’язані статті:
Queer Cinema in Ukraine: From the Margins to the Center
LGBT Military: “There is something changing in people’s minds”
New normalities: Queer art in Ukraine creates visibility and challenges common perceptions
Пеггі Лозе (Peggy Lohse)
Журналістка, фотографиня, перекладачка, живе у Франкфурті (Одер, Німеччина/Польща), працює з темахми що стосуються ЛГБТ-питань, жінок, міграції, суспільства, громадянського суспільства та культури.
Website: http://www.peggylohse.com
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Writing For Diversity” за підтримки “Програми Східного партнерства” Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
