Щодня запорізькі журналісти та журналістки продукують десятки, сотні новинних та аналітичних матеріалів. Нерідко у їх заголовки потрапляють представники та представниці уразливих до дискримінації груп: переселенці, ЛГБТ-люди, люди з інвалідністю, ВІЛ-позитивні люди, жінки, громадські активісти.
У нашого міста є власна історія порушень прав людини, яка склалася за останні декілька років. Зібравши найрезонансніші з таких випадків, команда Запорізького обласного благодійного фонду “Гендер Зед” разом із партнерськими громадськими організаціями створила перший в Україні екскурсійний маршрут, який розповідає про права людини.
Свій перший рейс “Автобус прав людини” здійснив 10 грудня, у день міжнародного свята, започаткованого Генеральною асамблеєю ООН в річницю ухвалення Загальної декларації прав людини в 1948 році. Разом із громадськими організаціями “Посмішка дитини”, “Твори добро, Україно”, “Мережа 100% життя. Запоріжжя”, “Інсайт” та “Взаємодія” ми запросили до участі журналістів, громадських активістів та усіх зацікавлених громадян.
Перша зупинка — у самісінькому центрі міста, на площі біля міськради. Тут травневого вечора минулого року невідомий чоловік жбурнув вибуховий пристрій в учасників мирного “Веселкового флешмобу”. Проте дісталося не тільки учасникам акції: найбільших травм зазнав поліцейський, якому діагностували рвану рану кінцівки. Тоді винуватця вдалося затримати, і справу щодо нього розглядали у суді. Раніше ми неодноразово висвітлювали перебіг судових засідань. Врешті винуватець визнав свою провину, і суд присудив йому штраф у розмірі 17 тисяч гривень.
— Чому цей випадок такий особливий для нашої організації? Які тут взагалі порушення прав людини? Я зараз не буду казати про порушення права на гідність, права на безпечний простір, якого ЛГБТ-люди дуже часто позбавлені, право бути собою. Я кажу про право, яке юридично закріплене в Конституції – право на мирне зібрання. А таке право має кожен і кожна в нашій країні, – пояснює директор “Гендер Зед” Ростислав Мілевський, який і розповідав присутнім історію цієї локації.
Вирушивши далі у бік ДніпроГЕСу, “Автобус прав людини” здійснив другу зупинку — біля стели “ВІЛ/СНІД стосується кожного”, встановленої два роки тому. Тут представники “Мережі 100% життя. Запоріжжя” розповіли про кричущий, та, нажаль, не поодинокий випадок дискримінації за ознакою ВІЛ-статусу. Так, одна із запоріжанок шкільного віку, що відвідувала спортивну секцію, розповіла колежанці про свій позитивний статус ВІЛ, який мала від народження. Опісля ця інформація стала відомою чи не всім, хто тренувався у секції, і через булінг дівчина вимушено припинила тренування. Ця історія “без імен” стала відомою присутнім від психологині “Мережі 100% життя. Запоріжжя”, до якої дівчина звернулася за допомогою.
Аби навести позитивний приклад протидії дискримінації, третю зупинку екскурсанти зробили у єврейському громадському центрі “Мазаль Тов”. Тут на базі центру працює арт-простір, який є інклюзивним для людей з інвалідністю. Волонтерський рух «Твори добро, Україно» розробляє соціальні та арт-проекти, куди залучені люди з інвалідністю.
Четверта зупинка — біля одного з готелів міста. Ірина Куратченко з Об’єднання психологів та психоаналітиків “Взаємодія” обрала це місце не просто так: у цей момент там тривала нарада щодо створення шелтерів для жертв домашнього насильства, якими здебільшого є жінки та діти. Ірина розповіла про проблему гендерно-зумовленого насильства, оповіла декілька кейсів із досвіду своєї організації щодо сексуального та фізичного насильства над дітьми. Багато хто з присутніх на цій зупинці вперше дізнався про підрозділ поліції «Поліна», який виїжджає на виклики жертв такого насильства.
Передостання зупинка екскурсантів була біля модульного містечка для вимушено-переміщених осіб. Свою історію, що досі триває, тут розповіла Ірина Чорна, представниця БО “Посмішка дитини”. Ірина говорила про множинну дискримінацію: і як переселенка, і як мама дитини з інвалідністю. Ось вже як два роки збудоване як тимчасове місце помешкання, модульне містечко непридатне до проживання. Проте тут й досі мешкають близько 300 людей.
Останньою, шостою зупинкою “Автобусу прав людини” став лофт “Млин”. Тут у 2017 році проводили “Фестиваль Рівності”, який об’єднав різні дискриміновані групи: жінок, людей із інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, національних меншин та представників ЛГБТ-спільноти. Координаторка ГО “Інсайт” Наталія Лобач нагадала, як два роки тому організовані групи молодиків перетворили захід на масове заворушення. Тоді ж від рук агресивних нападниць постраждали двоє дівчат, які прямували на фестиваль. Ця справа також дійшла до суду, і навіть завершилася вироком — двох нападниць засудили до двох років ув’язнення із випробувальним терміном.
